Люди не можуть спілкуватись один з одним. Уявіть собі ситуацію – усі люди усюди ходять невимовно брудними, самі цього не помічаючи. Спілкуючись з іншими, все, що вони намагаються зробити – це штучно приховати свою брудоту та неприємні запахи. І тому люди не можуть думати про співрозмовника, адже самі щойно з калюжі… з ким ж тоді можна «поспілкуватись»? вилізь на дах хмарочоса – задивись у бінокль на красиву дівчину і крокуй до неї, не відриваючи біноклевого погляду від красуні – обретеш вічне спілкування.
де шукати щастя?
Щастя входить у стандартний пакет побажань на всі випадки життя. Яка формула щастя? Якщо самоціллю твого життя – є всеосяжне щастя – раджу взяти до рук револьвера і подумати, для чого їх створили. Отримаєш вічність. Але що там буде? Небуття, щастя, муки, комахи/мурахи-друзі – люди-вороги. Щастя – це друга сторона медалі із логотипом «страждання», адже неможливо усвідомити – що означає «солодкий смак», коли ти ніколи не знав гіркоти… найповніше щастя відчуваємо після повного нещастя, інакше не зацінимо……. Отже, чим більше бажаємо щастя – тим більше насилаємо гіркоти. Отож, формула щастя заключається у прямій залежності від нещастя.
де шукати кохання?
Кохання тимчасове. Шукаєш вічне кохання – подумай цього разу про міцну мотузку в поєднанні із гіллякою дерева. Лиш вмийся перед цим – будеш виглядати чистою перед коханим, що прийде тебе рятувати. Кохання – це почуття, ха-ха, а їх можна вбити одним словом…..
де шукати Бога?
Він живий, Він існує, Він став людиною, Він є повнотою спілкування, Він є повнотою щастя, повнотою кохання, але де Він? Бу-га-га – Він може жити у тобі, а може й не жити – це вже твій вибір.
от і вибирай.
Комментарий автора: просто старі нотатки щоденника.
в той час Бог дав мені чітко знати, що suicide solution - це насправді не solution. все наповнює Господь.
Прочитано 7737 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Павло! Чому стільки болі у душі, серце зневірене в людей,поглянь навкруг - є сонце, є небо і є люди на землі. Протяни руку і тобі назустріч протянеться багато рук. Добро є, воно не вмерло. Посміхнись, зміни чорний колір на небесний. Радій кожному дню. З найкращими побажаннями Лідія, Естонія
nothing left but faith. (c) Roberth smith, "the cure"
2005-06-22 20:37:51
замість відповіді 2 lidia: існує любов і благодать - це точно. а чорний - це не колір, а відсутність кольору... просто цей перід специфічний, але ж у випробовуваннях росте віра :) краще віддати своє життя Господу!
P.S.: Estonia???
Таня
2005-08-28 13:45:39
Интересно. Оригинально. Заставляет думать. Спасибо неординарному автору, каковых (пока?), к сожалению, не так много среди христиан. Комментарий автора: :) ну дякую. але єдиний неординарний Автор - це Господь, тому нехай лише Він прославиться :)
Іра
2011-12-24 17:30:30
Чудовий але чимось дивний запис,ніби це написав мудрець проживший 90 років з філософським світосприйняттям
Поэзия : Знаменье - Роман Бердов Сия история основана на реальных событиях (взрыв доменной печи № 4, ОАО “СеверСталь”, а тогда ещё “ЧрМК”город Череповец, Вологодской волости). Но по счастливому стечению обстоятельств (вот уж действительно есть БОГ на свете), народу пострадало очень не много. А дело была так. В то время (где-то начало семидесятых (пардон, меня тогда ещё и в проекте не было)), в бригаде горновых (рабочие литейного двора, которые производят разливку готового чугуна из доменной печи в ковши (такие гигантские огнеупорные чаши на железнодорожных платформах)), существовала традиция, каждый день кто-то один назначался дежурным по чаю (заваривалось десятилитровое ведро на всю бригаду). В тот злосчастный день, а точнее, ночь, так как дело происходило в ночную смену, дежурным по чаю был назначен один законченный алкоголик, которого трезвым, наверное, ни кто и не видел ни когда. Так вот, закончив все приготовления на рудном дворе перед разливкой чугуна (чистка и углубление каналов для стока расплавленного чугуна, температура кипения которого примерно 1700 градусов по Цельсию (точнее не помню)), бригада вернулась в бытовку и обнаружила, что чая нет, да и сам дежурный по чаю куда-то исчез. Где этот проклятый м…м…м…мудрец? Почти хором гневно завопила вся бригада и все не сговариваясь пошли разыскивать дежурного по чаю. В бытовке остались лишь двое… Один решил вздремнуть после бурных выходных на даче, а у другого просто не было настроения кого-то искать. Да ещё крановщица в тот момент работала на кране, убирая с рудного двора лишний скраб. В этот момент произошёл взрыв…. Бытовку смыло чугуном первой, так как она располагалась довольно близко к доменной печи, а крановщица ещё долго металась по кабинке крана, как живой факел, но спасти её было уже невозможно… А что касается всех остальных, так они ещё долго благодарили того алкоголика, который своим разгильдяйством, получается, спас им жизнь… (примечание, одна плавка доменной печи составляет примерно 1780 тонн чугуна ). Случай с явлением Мадонны так же реален.
